Краплі неба на згарищі мрій,
крига синіх очей без надії,
крізь осколки зіниць із-під вій
розповзаються думи, як змії.
Не твоє вже лице до лиця,
під ногами розчавлена ліра
і пелюстки із квітів вінця,
що нам виплів Купало в те літо.
Наче рани, у грудях слова.
Вечір… Ніч… Будить сонце уява...
Ой не добрі там будуть жнива,
де посіяна радість лукава!
Знахабніла ця постать німа:
ще два кроки – і постріл у спину…
Пересмикує осінь зима,
стелить лихом холодну ряднину.
Буде спати на ній хтось чи ні –
не насниться йому сон ласкавий,
і рука не торкнеться вві сні,
не злукавлять ті очі лукаві.
Створено 22.04 – 3.05. 2004 року, м. Львів
Опубліковано:
1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 71;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 434 – 435.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2014
автор: Т. Василько