смерті нема
але є розлука –
німа,
обламанору́ка…
смерті нема –
є звичка жити
тут, удома… тут, на Землі:
учепившись судомно
за
проіржавілу гриву
заповзя́того неправди́во
поні –
у
гравітаційнім полоні
на
старенькій земній карусе-лі
жи-ти!
…по-тім
будуть сонця́ золоті духовні
і місяці́ срібно-духовно-по́вні
нам світити…
знову станемо вічними
я і ти –
ми…
буде Всесвіт
обертатися гідно
довкола своєї осі
і
галактики-кластери всі
у зоряному
різносяйно алмазному по́росі…
розмаїтій космічній росі…
обертатися гідно
довкола Своєї Осі
…на забутій у Просторі-Часі
гранітно-бло́ковій міжгалактичній трасі,
посередині, на vip-смузі,
поставлю крісло, плетене із соломи,
зручно всядусь у ньому – нога на нозі –
чашку кави
на потемнілій срібній підставі
Хтось
на поручень крісла мого поставить –
пахучо-ї!
як світанки колишні земні мої…
поскрипує,
стиха погойдує
крісло моє,
плетене із соломи –
насолода!
знов опинитися вдома
після походу
роздерто!
ілюзорні тенета
дзиґами
звідусіль кружеляють планети,
і кожна радіє-наспівує
ім`я твоє-моє –
Ким насправді ми Є…
Радість і Красота!
Єдність наша свідома –
МИ
Удома…
кажуть, що нам приснилася
земна історія вся
11.09.2014
(...з відтінком од Рея Бредбері)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522749
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Валя Савелюк