Матусю! Нащо ти привчила
до втрати пульсу працювати?
Робота підтинає крила,
а втома не дає злітати.
А я ж пташиною родилась –
між волею й полоном краюсь...
Страждала... Та життя навчило –
на хвильку сфінксом завмираю...
і я уже не тут, не з вами,
душа вита́ в далеких сферах,
де в пазли грається словами,
їх вишиває на паперах.
Такі хвилини серце гріють,
нічого кращого немає...
Політ фантазії і мрії
над сущим душу підіймає.
9.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522341
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2014
автор: Світлана Моренець