Такі стрімкі, стрімкі оці обочі,
мені тепер на них вже не зійти;
світлинкою жасминової ночі
ти залишилась в серці назавжди.
[i]Приспів:[/i]
[i]Світлинко, Світланко, Світлано! –
я кличу тебе крізь роки,
не моя – чужого кохана,
й моя назавжди, на віки.[/i]
Палахкотить так палахко ця ватра
і обпікає серця мого тлінь.
Ой ці обочі, наче думна варта,
моїх гадок незбляклих зблякла тінь.
[i]Приспів.[/i]
Я озираю ті стежки, дороги,
слідів твоїх вишукую щораз,
та натрапляю на сумні пороги,
що роз’єднали так незграбно нас.
[i]Приспів.[/i]
Нехай горить й до тла згоряє ватра,
у ній моє кохання не згорить,
зав’яне небо нині – буде завтра,
й світлинка в ньому знову зазорить.
[i]Приспів.[/i]
Створено 5. 02. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 89.
2. "Віддзеркалені простори". Львів: "Ліга-Прес", 2011 р., 56 с. – С. 4.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2014
автор: Т. Василько