Як ведеться у всіх таборах адекватних,
Я піднялась із ліжка о п’ятій десь ранку,
Моя матір в секунді знайшла чим дійняти -
Прать до річки послала мене на світанку.
Несучи таз в руках, я дивилась у небо,
І хотілося вільною стать, наче птаха,
Було ясно - тікати кудись звідси треба.
Далі йшла, а над вухом гуділа комаха,
Вже на каменях в інші степи понесло,
Прийшли в голову думи про голод і кризу,
І в цей час, ну я кажу, якесь западло -
Впав у річку пакет із інтимной білизной.
Скажу чесно,хотіла залаятись матом
Та потрібно було рятувать панталони,
Одним словом відчуй, як це буть акробатом,
І задерши халат, оминать перепони.
Зачепились мої кружевні атрибути
За гілляку здорову, недалеко від кладки.
Слава Богу, я то як без них бути?
Вони ж добре ховають усі мої складки.
Вже дійшла до кущів, пробиратись хотіла,
Раптом чую десь голос чарівний луна,
А білизна самотньо на гілці тремтіла,
Я ж пішла роздивлятися хто то співа.
Там на кладці сидів кароокий мужчина,
Мав гітару в руках,весь такий уляля.
В почуттях я схопилась за дику ліщину,
Такий красень, напевно, він не звідсіля
«Хто тут?»-раптом до мене донеслось.
Шпигуном я вже точно ніколи не стану,
Ось вже вийшла до нього і тут все понеслось:
Ми годину базікали без перестану.
Кочівний він музика,приїхав ще вчора,
І родину привіз,тут із ним цілий табір.
Оселився в краю, де живе дід Микола,
Тепер ясно чому він жалівся на гамір.
Цей красунчик мене запросив на вечірку,
Я сказала прийду,та тепер є питання -
Як вночі непомітно покинуть домівку?
Ой…звичайно не з легких у мене завдання.
Коли в таборі згасло останнєє світло,
Я під приводом «Треба бігом до туалету»,
Під піжамою в сукню розкішну одіта,
Наче кулею швидко лечу із намету.
Це було як у сні, все все стало байдуже,
Бо є я, і є він, пили ми й танцювали,
Та настав чай іти, не хотілося дуже,
Ми стояли під деревом і розмовляли.
Раптом мовив мені- «А давай ми втічемо»
Стало страшно та я головою кивнула,
Хоче він щоб я стала його нареченой,
І я руку холодну йому простягнула.
Решту ночі ми гоцали на сіновалі,
А на ранок забігли на хвильку до хати,
Взяли їжі смачної у тітоньки Валі,
Та пішли своє щастя по світу шукати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517869
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 17.08.2014
автор: Льолька