Голубить сонечко теплом
і променем істкристим.
Квітують квіти, мов панно,
розсипані намистом.
Пташиний щебет вдалині
змагається з вітриськом.
Немов не гинуть на війні,
звитяжці українські.
За землю б'ються козаки,
за волю й незалежність.
За мирне небо назавжди
злітають у безмежність.
З останнім подихом боєць
шепоче без упину:
– "Матусенько, мене пробач,
прости мої провини."
– "Прощай, кохана і не плач.
Для мене ти - єдина.
Постану Ангелом для вас,
для тебе і для сина.
У сни незримо прилечу.
До губ твоїх прилину!
Іти в житті допоможу,
підставивши вітрила."
Курличуть журно журавлі,
летять у небо клином.
Скорботні дзвони на землі
лунають щохвилини.
Хай пухом стелиться земля
для воїнів сміливих,
що віддали своє життя
за вільну Україну!
10. 08. 2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2014
автор: laura1