Пульсує Всесвіт, диханням одвічним
задаючи планетам темп і ритми.
Планет взаємодія, таємниче
диктує людським долям алгоритми,
котрі ламають часто й самі долі
людини чи сім'ї, а то й країни,
раптово і неждано чи поволі
життя і щастя нищать на руїни...
В масштабі Всесвіту людина – атом,
що в хаотичнім русі може збитись.
Коли ж розгін бере безжальний фатум –
на смерть стояти мусимо!.. Й молитись...
26.07.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513620
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2014
автор: Світлана Моренець