Я --зло, яке вміє чекати
і бачити шанс у нагоді.
Я тихо всміхаюся, знаючи ціну,
людській міопічній природі.
Мене не лякають прокльони;
енергія, втрачена вами,
набігши на голос мій тихий, мертвіє
й січеться лускою-словами.
Я весь—невибагливо-скромний,
як вайпер, вичікую звично,
заляжу на дно, та як треба напасти,
розкручу петлю блискавично.
Я чую, як сила зростає,
свій погляд безбарвний уперши
у простір холодної люті, й повільно
знекровлюю ворога першим.
Сусідів тримати в покорі
для серця російського--свято,
і сильна рука, як тілець на престолі,
у золоті буде стояти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513003
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2014
автор: Вікторія Т.