Так плаче небо восковитістю свічі,
Журба укрилася пітьмою вдень, вночі...
Дощі ридають сумно крізь вітриська злі,
Зітхають зорі болем у вечірній млі.
Кремлівські пси шматають неньку і народ,
Бо нацькував на Україну стільки орд
Диявол у подобі “цинік-чоловік” —
Біду наслав, людей на муки він прирік.
Ранкові роси в плямах крові на полях,
І гинуть хлопці українські у боях
За честь і незалежність, волелюбний край.
Нас не здолати, клятий враже, так і знай!
Так плаче небо, щоб ми знали, хто ми є,
Щоб шанували не сусідське, а своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512182
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: Lana P.