Несуть води звір-потоки
по Карпатах синьооких,
мов цимбалів струни срібні
дзвінко грають, виграють:
[i]Зелен-свічки – то смерічки,
буки, клени золоті –
осінь вересом молодить
жовтня пустоші, гаї.[/i]
Не питай, де врода кане,
як зима на землю згряне –
у Карпатах, в сонцегорах,
завше квітнуча весна:
[i]Білий сніг – то цвіт вишневий,
діамантом сяє лід,
хуртовини, заметілі –
зіркопадів весел-сміх.[/i]
В лісових чарівних шатах,
у зелених рай-Карпатах,
витанцьовують, співають
гуцулоньки файні, йой!
[i]Пісня пісню доганяє,
їх стрічає сонця цвіт,
коломийка – танець-вітер –
не вгаває на весь світ![/i]
Створено 18 - 20. 07. 1985 року
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. –
С. 26
[i]Музика: 1. Тетяни Кисленко;[/i]
[i]2. Віри Євтушек[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2014
автор: Т. Василько