В радянські часи був такий напій – спотикач*,
А ще «солнцедар»… Неймовірне пійло… Годилось
Лише таким совкам як ми… А ще пиво – жигулівське!
З жахом згадую ті «солодкі» часи нашого політичного
дитинства … Слава Богу, подорослішали! Так ось…
Гарна штука – спотикач...
– Я хильну спотикачу́
(Пив – не пив, та все ж палач!)
Та й в Європу полечу…
Думав так Володя Путін,
До Парижа летючи,
В голові ж тримав він смуту:
Ще б напакостити чим…
Та не склалось в нього тама –
Був для Путлера сюрприз:
Не вітав його Обама,
Хоч старався путо-пліз**…
Ну а Петя Порошенко
Першим не подав руки́…
Хоч мостили хорошенько
Канцлер***, франкопарубки**
Й повертався в Рашу Путя
З рилом явно… втікача.
Бо ЄС – союз могутній
Дав йому спотикача́!
Та ще Путю на Донбасі
Жде такий – хоч стій, хоч плач,
Бо нема квитків у касі, –
Вже фінальний спотикач…
Червень 14-го
_______
*Спотикач – за Грінченком – 1) Родъ настойки.
А ще: 2) Толчекъ, подзатыльникъ.
**Франсуа Олланд, президент Франції та його
оточення.
***Ангела Меркель, канцлер ФРГ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508403
Рубрика: Сатира
дата надходження 30.06.2014
автор: Олекса Удайко