Римують кроки вибиті шляхи,
До тої хати, де сховались мальви,
Ідуть косити зранку парубки,
Між них дідусь – здається, що він зайвий…
Та саме він, уже багато літ,
Розпочинає ранішні покоси,
При сході сонця, міниться весь світ,
У перламутри одягає роси.
Співають коси в ранішній росі,
Проміння перше лащиться до чуба,
Волинській край розквітлий у красі,
Несе кохання із покосів – люба…
А Стир тече і береги – брати,
До чиста вибриті, співають у покосах,
Як хочеться у сіно це лягти,
Що ще недавно положили коси…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507072
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2014
автор: Віталій Назарук