[i]Справжня весна приходить з розмаєм квітів і зозулиним куванням. Серед квітів на особливу увагу заслуговують північні орхідеї, яких у нас називають зозулиними квітами, зозулиними слізьми, зозулинцями, зозулиними черевичками…[/i]
Наплакала сива зозуля
півгорстки зозулиних сліз,
розсіяла в дикому лузі
і дрібку занесла, де ліс.
Ті сльози зозулині – квіти,
як сонячний мед, запашні,
провісники щедрого літа
і радісних сонячних днів.
[i]Тих зозулиних сліз
не топчи, не топчи,
про кохання своє
ти мовчи, помовчи,
бо не можна любити
і топтати той цвіт,
що у рідній країні
квітне тисячі літ.[/i]
Відплакала сива зозуля,
де луки, луги, де гаї,
і стала вона рахувати
розквітлі сльозинки свої.
Кувала зозуля і досі
щороку щоліта кує
та й людям щасливую долю
і довгі літа роздає.
[i]Тих зозулиних сліз
не топчи, не топчи,
про кохання своє
ти мовчи, помовчи,
бо не можна любити
і топтати той цвіт,
що у рідній країні
квітне тисячі літ.[/i]
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2014
автор: Т. Василько