Гори високі, доли широкі –
зелен-розмай!
Кінь сивогривий, срібне вуздечко:
– Дівчино мила стрічай!
Вийди до брами з хлібом і сіллю,
ще й з рушниками,
вийди до брами, низько вклонися,
ще й усміхнися –
леґеня свого стрічай!
Ватра ранкова, пісня святкова –
весел-дуга!
Кінь зупинився вдарив копитом:
– Здрастуй дівчино моя!
Гей, заспівайте, хлопці соколи,
красно заграйте!
Гей, заспівайте, гори Карпати!
хлопці-музики –
грайте весільної, грайте!
Сині мочари, зоряні чари –
зілля-трава!
– Ген , де стожари, віщії хмари,
линьмо дружино моя!
Вийдіть зустріти, мамо і тату,
ще й рідні сестри,
вийдіть зустріти свою невістку –
білу лебідку,
в горницю світлу ведіть!
Створено у травні 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: “Кохаю”. Львів: “Ліга-прес”, 2000. - 96 с.
С. 70
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504082
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Т. Василько