Інколи, коли наляже туга, хочеться стати жінкою...
Бо в її слабкості закопана... ВЕЛИКА СИЛА ДУХУ.
І хочеться... відкопати її... щоб відчути щастя!
[b] Вам, жінки...
[i]Погладь мене – в твоїх обіймах тану
Й лечу у небо, де Христос воскрес…
Ще не була... Томитись перестану,
Коли – на зло лихим – торкнуся я небес.
Злітаємо туди, де ясні зорі,
Де осяйна, незвідана блакить…
Відкрий мені простори неозорі,
Щоб новий світ, нове життя збудить.
І якщо можеш, збережи ікону –
Краси в мені і цноти не поруш!
Збудуй у висі два високих трони
Для двох сердець, близьких і рідних душ.
І на вівтар віддай усе, що маєш:
Любов і ніжність – нині і навік.
Твою жертовність спраглістю пізнаю…
Ти – мій хороший, жданий чоловік.[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Олекса Удайко