вітерець дихне –
спроквола торкне
у світанку ліловому ску́пані колоски –
наче зелені косички,
дрібно сплетені,
бездоганні
і
дото́ркнуті колоски
пускають прозорі димки́,
як безтурботні дитячі смішки́,
чи осяя́нні думки…
спонтанні
нива житня
вольготно розкинулась горілиць –
квітує-грає,
неутримно пи́рскає
прита́єними смішками –
золотими пилка́ми
на ясно́му блакитному фоні
… зосереджений чорнобривець
рота стуленого вмиває
пахучою лапкою на осонні
нива моя –
чорнобривець, жито і я…
…ні,
виходить, іще не всі
ми докупи тут зібрані –
у житах
майнула русява чиясь голова -
Алкіон-птах?
...то Русалка бавиться польова:
у насназі творчої гри –
розторочує світло на кольори́,
на кольорові нитки́ –
розмаїті,
щоб вишивати воло́шки і маки
у молодому житі
…розсотує на муліне́
ма́мине
невидимі сонячні про́мені…
узріла мене,
осміхнулась мені –
так весело і лукаво!
за тим –
подалась у луги-береги
чесати гребенем золотим
некошені трави
…діадема тремтить над її чолом,
вогні́є у ко́сах –
безцінно-ро́со,
на зап`ястях* –
смарагди гойдаються на ланцюжках,
вся - у коштовних ша́тах-жита́х-шовка́х
боса
21.05.2014
*зап`ястя - тут прикраса, яку носять на руці; браслет
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500363
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Валя Савелюк