Якби мені вернути ті роки,
Коли любов у серці тільки тліє,
Коли повага ще не грає роль,
Коли симпатія усім ще володіє.
Я б рідній матері повагу віддала
За те, що в світ дорогу дарувала,
Я б батька рідного „отцом” би не звала,
І вітчиму я б „папа” не казала.
А в ті часи, коли усі навкруг
Мені твердили, що Москва – столиця,
Я захворіла на важкий недуг,
Який тепер Росією зоветься.
І в моїй мові часто прогляне
Оте російське слово, мов нечиста,
Що сплутає в один клубок усе:
І українську мову , і російську.
Та все ж я з України і душа
Мені дана Всевишнім українська:
Відкрита, щира, вірна і проста
Сумна й тужлива мов народна пісня.
23.04.2003 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498702
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Neteka