Веслує Місяць неба синяву,
кетяги зір купає у світанні,
з’явилась ти вві сні, як наяву,
вся в яблунево-білому мовчанні.
[i]Приспів:[/i]
[i]Кохання мить… Кохана спить
десь на краю чужого океану,
а явір – явір шелестить
і ятрить наболілу рану.[/i]
Як дим черешень білих у саду,
повз мене промайнули твої руки,
до тебе я крізь себе знову йду,
іду до місця нашої розлуки.
[i]Приспів.[/i]
Не думав я, що тополиний пух
так важко впаде на мої долоні,
сльоза просочиться крізь серця пруг
й мінором зляже на вуста солоні.
[i]Приспів.[/i]
Створено 1,2.07. 2003 року
Опубліковано: Моя пісня. Львів:"Сполом", 2004. 120 с.
С.95.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498413
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Т. Василько