Слова по місті ходять між людей,
але самотні у юрбі словечок.
Всім байдуже, якщо десь вірш іде.
Проходить день. Знов напливає вечір.
Шукає слово риму лиш свою
у морі рим красивих та порожніх.
А може я тебе не впізнаю?
Але ж нам розминутися не можна.
А ж ось і Ти. Одна така, одна
душі моєї незамінна рима...
Слова самотні. Не Твоя вина.
Молю, не гримни серденька дверима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497619
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Олександр Букатюк