Дитинства милого хатина
В малім селі, біля ставка...
Зринає в пам'яті картина:
Матуся, гарна і струнка,
Мов птаха, в клопотах неспинна...
Дурман вишневого садка
І дика груша біля тину,
Що нам була за турніка...
В дитячих спогадах мрійливих
Ти не така й не так стоїш,
В новенькім брилику, грайливо
На сонці вікнами блищиш.
Ховаєш досі сокровенне,
Мої надії навісні,
Страхи, здогадки, одкровення
І згадуєш мої пісні -
Від них-бо аж шибки бряжчали
І стіни всі тремтіли в такт,-
Мабуть, тихенько реготали,
Вдивляючись в потішний акт
Перевдягання і кривляння,
Бо я - "співачка видатна" -
Приймала квіти, привітання,
Розкланюючись до вікна.
Співала весело й щасливо -
Ще все попереду було...
Як весняна коротка злива,
Пройшло, злетіло, відгуло...
Стоїш, вже нічия, хатино,
Постарівши біля ставка...
Ти пам'ятай мене, дитину
Бо людська пам'ять не тривка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494700
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Світлана Моренець