Скрививши огидну гримасу,
я власну печiнку жую
i жовчi розжовану масу
випльовую в душу мою.
Багато, багато так треба
менi, щоб до сутi дiйти;
на кант перевернуте небо
сьогоднi зi мною “на ти”.
Не випити вилите трiло,
не вирвати тiла з душi –
зогнило, зотлiло, згорiло
на вiтрi в чужині чужій.
Створено 25.02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493217
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2014
автор: Т. Василько