[i][color="#0015ff"]Ми ходили до однієї школи, ви мешкаєте по сусідству, ми дихаємо одним повітрям, саме тому я не можу збагнути – чому?[/color][/i]
Я не вмію складати строфи,
За освітою (сміх) бухгалтер.
За хвилину до катастрофи
Кожне слово чогось, та варте.
Ви послухайте, браття, сестри,
Рідні, зведені – неважливо.
Як ви смієте хаос нести,
Заважати всім жити щасливо?!
Вас, мов з ложечки, годували,
Просвіщали, давали ліки,
А ви матір свою продали
І заради чужої втіхи.
Обміняли ліси та річки
На рублі, паспорти, горілку;
Пов’язали бездумно стрічки
І зламали навпіл сопілку.
Ваша пісня - то крик предсмертний,
України мелодія – вічна.
В нас на кобзі грає безсмертний,
А у вас є лиш лялька сценічна.
Не збираюся вас благати,
Попередити тільки мушу:
Ви для тіла звели вже грати,
Та врятуйте хоча би душу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491220
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: SERA.fima