Яким яскравим й ніжним був цей сон:
Ось мама усміхається очима,
В зажурі світлій батько за столом
І Вовка, брат. Стрічають. Свічка блима.
Ми знову разом, як було колись,
Нам є про що вести всю ніч розмову.
І спокій ніжний навкруги розливсь,
Лиш чути дальній плач чи стогін дзвону.
Запитують мене: "Як ти живеш?".
- "Скучаю дуже, з кожним днем все більше".
- "Ми знаємо як снів таких ти ждеш,
А потім про минуле пишеш вірші ".
Ручай розмови тихо дзюркотить,
Здається - час затамував свій подих.
Нам не дано плин часу зупинить,
Часу ж дано нам залишати подив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489552
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Радченко