ТАКА ВЖЕ НАША ДОЛЯ ©©

     [i]  Не  так  склалося,  
       Як  гадалося...[/i]
                                     ([i]Присл.[b][/b][/i])                

[i][color="#960505"]Громи  вертають  з  вирію,
Несуть  вогонь  і  сталь,
А  нам  би  літо  вимріять,
Його  блакитну  даль...

Так  ні,  весна  тривогами
Ступає  крадькома...
Не  битими  дорогами,
А  тими,  де  -  пітьма!

Та  Князь  хай  не  радіє,
Що  вдягне  нас  в  пітьму.
Не  вмерла  ще  надія  –
Увік  не  буть  тому!

Й  новий  вже  день  засяє
В  любові  і  добрі,
А  Князь  нехай  сконає  –
Бо  сам  в  пітьму  забрів!

Така  вже  наша  доля  
Нелегко  йти  в  Едем  –
З  мінованого  поля  
Ми  людство  поведем!

І  згинуть  "[i]монго[/i]–ликі"    
Умить  з  лиця  землі:
Числом  хоча  й  великі,
Та  духом  замалі!..[/color]

 28.03.2014[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488827
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Олекса Удайко