У тихий ліс прийду, немов на прощу-
я наробила (вкотре!) помиЛОк...
Серед дерев блукатиму - непрощена,
тягнутимусь очима до зірок.
Бо ще дзвенять в печальнім піднебессі
такі бездумно кинуті слова...
Чия вина, що, мабуть, не воскресне
весни цієї стоптана трава?
Моя вина? І - що тепер робити?
Моя вина... Її - не відречусь.
Щоб сили дав тобі цю ніч прожити
деревам... Небу... Господу молюсь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488478
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2014
автор: уляна задарма