Вже й крізь затишок нашого міста
Справжні танки везуть тягачі.
А над ними весни небо чисте,
Тільки сумніви в серці важкі.
Що ж то буде? - єдине питання,
Мов лавина важка і стрімка,
А у відповідь - страху мовчання.
Та невже ось так близько війна?
Діти в захваті: клас, суперово!
Хай для них буде це тільки гра.
Захід сонця горить пурпурово -
Чи чекати тепер нам добра?
Як болюче відлуння Майдану -
І неспокій, і розпач в очах.
А біда і зухвало, й незвано
Причаїлася на тягачах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487729
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Радченко