Забрели ми у край, де однi лиш смереки,
де зiбрали вiтри хмар холодних гарем,
тiльки байдуже нам – наче бiлi лелеки
ми танцюємо вальс пiд осiннiм дощем.
I погас сiрий день, i свiчки догорiли,
лиш iскринки в очах й на душi вiщий щем,
i щасливi ми тим, що в краю цiм зустрiлись,
що танцюємо вальс пiд осiннiм дощем.
У квартири мiськi ми з маршрутiв зiйдемо,
перекрається свiт, як скоринка ножем,
i лише увi снi ми на зустрiч прийдемо,
i згадаємо вальс пiд осiннiм дощем.
Створено у 1997 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 63
[i]Музика і виконання Павла Дуки (м. Рівне) - аудіо[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487631
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Т. Василько