Кожен спогад мов клон скам'янілий
Психоделічна тюрма для мозку
Не відпускає шо наболіло
Серце моє депілюючи воском
Підлога заповнена рваними светрами
Що вязав з клубків моїх нервів
Очі пишаються пеленою здертою
Жаль твій образ для них змарнів
Я все рідше знаходжу потрібні пазли
Між мозаїк твоіх перевтілень
Ти все більше впадаєш в іншо-транси
І все менше у мене віриш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487422
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2014
автор: Марамі