Сжала руки под тёмной вуалью...
"Отчего ты сегодня бледна?"
-Оттого, что я терпкой печалью
Напоила его допьяна.
Как забуду? Он вышел, шатаясь,
Искривился мучительно рот...
Я сбежала, перил не касаясь,
Я бежала за ним до ворот.
Задыхаясь, я крикнула:"Шутка
Всё, что было. уйдёшь, я умру".
Улыбнулся спокойно и жутко
И сказал мне: "Не стой на ветру".
_ * _
Стисла руки під темной вуаллю...
"Чому ти так сьогодні бліда?"
А тому, що терпкою печаллю
Напоїла його доп"яна.
Як забуду? Він йшов і хитався,
Мов від болю скривились вуста...
Збігла, навіть перил не торкалась,
До воріт вслід за ним бігла я.
Задихаючись, крикнула:"Дивно.
Все це жарт. Підеш -вмру, зрозумій."
Він всміхнувся жахливо й спокійно,
Мовив: "Вітер, ти довго не стій".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482605
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Радченко