Знов до тебе душею хилюсь,
Дощову пелену розсуваю руками.
Я теплом у тобі озовусь,
Зникне відстані клин, що стоїть поміж нами.
І розіп’яте тіло моє
Скине тлінності звичну свою оболонку.
Й запанує у серці всує,
Сплеск бажань в неземнім ареалі серпанку.
І розіллється ніжність в крові,
Стане покликом зичним у венах гарячих.
Вдарять дзвони любові в імлі,
Ми утонемо разом в їх хвилях тремтячих.
13.02.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2014
автор: Валентина Ланевич