V.
Нове місце служби Альбіні подобалося. Не зважаючи на відсутність побутового комфорту та оточуючий «місячний» пейзаж.
Таких яскравих та багатих базарів вона ще не бачила ніде. І це були не просто великі торгові точки. Для неї, людини, яка вперше потрапила на Схід, то було якесь театральне дійство, в якому беруть участь і актори і глядачі. І якщо глядач був новачком на цьому імпровізованому спектаклі, йому ненав’язливо відводилася роль в яскравій багатолюдній масовці. А разом з тим відбувалося знайомство та повчання, як вибирати товар, як торгуватися з продавцями, не зважаючи на те, що ціну той товар мав копійчану. В наступний приїзд тебе вже пізнавали, як голлівудську кінозірку.
До душі їй була увага та поважне ставлення чоловіків до жінок в цілому. В приміському автобусі, що курсував від військового містечка до столиці, жоден мусульманин не дозволяв собі сидіти, якщо в салон заходила жінка. Не заплющуватиме очі і не втупиться у газету, як частіш за все робили представники сильної статі в місцевостях, де мешкала раніше.
Перед початком зими велика колона військових автомобілів з продуктами харчування, медикаментами, водою та паливом вирушала в Талишські гори, що на півдні Азербайджану. Там на кордоні з Іраном на вершині Кьомюркьой знаходився найвіддаленіший високогірний підрозділ. З початком сезону дощів піднятися туди вже не можливо. Пізніше гірські перевали засипа́ло ще й снігом, тож все що можна було передбачити, завозилося на гору заздалегідь. При крайній необхідності, коли комусь із військовослужбовців потрібна була негайна медична допомога (скоріш за все – хірургічна, бо штатний військовий лікар в підрозділі є), на гору підіймалися на гвинтокрилі, якщо на те ще дозволяли метеорологічні умови. Коли ж і це було неможливим, то по домовленості з іранською стороною сусіди відкривали кордон і тоді на конях через Іран, де спуск із гори більш пологий, доставляли хворого.
Сергій очолював колону. Для багатьох офіцерів з управління бригади, Кьомюркьой так і залишився нездійсненною мрією, бо задовольнити бажання всіх потрапити в склад колони було не реальним. Що вже говорити про їх бойових подруг. З часом деякі офіцери з гірської точки отримували призначення на посаду в управлінні, тоді їх дружини в своїх розповідях усіма фарбами розмальовували життя на горі.
Альбіна попросила Сергія привезти високогірних трав. Як розповідали, їх завжди заготовляли для чаю в чималій кількості тамтешні військовослужбовці.
Через тиждень весь гарнізон, а найперше солдатська їдальня пахли чаєм із чебрецю.
Під час поїздки Сергій познайомився з умовами життя родин підлеглих, їх побутом, набрався нових вражень, побачив небачене, спостерігав цікаві природні явища, яким і пояснення важко знайти. Приміром, на підйомі на гору є місце, де ручайок води, що тече по землі вниз (допустимо із відкритого крана автомобіля-водовоза), розвертається і продовжує текти, але вже вгору. На шляху колони веселили погляд чайні плантації, сади мандаринових дерев та фейхоа, згублене після збору урожаю на полях та впродовж доріг клоччя бавовнику, колонії екзотичних рожевих фламінго та пеліканів в заводях Каспійського моря, заповідник джейранів і багато інших цікавинок. Пообіцяв Альбіні при нагоді показати і їй субтропічну зону Закавказзя.
Цього року разом з колоною з гори прибуло подружжя лікарів – дружина старшого лейтенанта була вагітною. Його місце зайняв молодий лейтенант, випускник медичної академії.
- Два роки тому я поклялася своєму чоловікові, що ніколи в житті не спущуся з Кьомюркьоя, ̶ вже сміючись оповідала жінка свій колишній приїзд до місця служби. – Транспорт туди не ходить, то ж доїхавши до Лєрика, далі потрібно було добиратися самій. Знайшла на автостанції таксиста, який погодився мене відвезти. Такого страху я ще ніколи не потерпала! Скелі, прірви, дорога вузька, каміння летить з-під коліс, а той джигіт ввімкнув на всю котушку «Миллион алых роз» і регоче, поглядаючи на мене в дзеркало. З автомобіля вийшла блідою з тремтячими руками та ногами і перше, що сказала чоловікові, що звідси назад я поїду, хіба-що в домовині.
Далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474276
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2014
автор: Галина_Литовченко