…так безнадійно дивляться хрести,
на сонце, що схиляє
чоло до небокраю
на кладовищі,
за селом,
незримі сутінки стирають
із надмогильних каменів портрети:
повільно риси незнайомі тануть,
у каменях зникають –
кануть…
і тільки очі
вира́знішають – оживають ніби,
і на іконках
набирають світлосили – простенькі німби…
рух у повітрі невловимий:
ні-ні, я – мимо…
мимо
…солона риба,
окраєць хліба,
після круїзу по полях –
приємна втома:
мій стіл, стілець,
мій ноутбук, блокнот і олівець –
як гарно вдома…
09.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471348
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2014
автор: Валя Савелюк