Коли нас зрадили сто раз
То ми сказали: «Годі, досить!»
Вам мерседеси і унітаз
із золота.
А ми вже майже босі.
Ми разом вийшли на Майдан
І без надії сподівались
Що все мине без люті й ран
Але не так все відбувалось
В ночі напали беркута
І нас скубли, кидали, били
Дітей, синів по животах
По головах, ногах щосили
Вважав четвертий наш «гарант»
Що ми здригнемось, розійдемся
Що досить нам залізних грат
Щоб захололо наше серце
Та так не буде. Нас – мільйон
Ми знову стали на Майдані
Бо ми тут влада і закон,
А не та банда на дивані
Вони ж зібрались вчотирьох
Чотири ніби то «гаранти»
І промовляли: «Ах і ох,
Що ж нам робити з цим Майданом?»
Ха, ха! Шановні, годі, брек!
Бо кожен з вас сто раз нас зрадив
Ми зараз оголосим чек
А кожен з вас нехай заплатить
Два Леоніди й два Вітьки
Нас продавали по шматочку
І крали все у власні лантухи
Народ вважали ви за квочку
Але розплати час настав
І пролунає над ланами:
«Народ вирішує, Майдан
Що нам тепер робити з вами!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469759
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Олександр МкКола-вич