ніч
Возом Великим
у двір заїжджає –
по
вершині ши́ферній
старого мо́го хліва-сараю…
по вузенькому гре́беню,
гострому стрімчаку́
по
хвилястих ска́тів-плато́ -
сти́ку
придивляюся: ні… зато́чує…
вза́токи Возом у двір здає́,
ди́шло, наче шию гуса́чу, круто
ви́гнуто…
і дишлом, ніби стерно́м, – ві́ссю
задніх коліс –
управляє…
треба ж… робота майстерна яка…
мов на дорожну смугу - призе́млення літака
…цікава у ночі із Возом гра,
наче кіно…
завтра
знов
повільно дивитимусь у вікно…
…що не кажи,
замислова́та виходить «картин-ка»:
у небі над нами – порожній Великий Віз –
без ко́ней і Візника́…
20.11.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461682
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2013
автор: Валя Савелюк