п`єдестал обмежує про́стір:
два на два
і – цілко́м досить,
більше не треба…
куми́рова кам`яна голова,
навпіл!
розпоро́ти собою дерза́є небо
розбіглися, наче сахнулися,
на відстань безпечну – дере́ва,
не сіється і не проклю́неться усюдисуща трава,
на ребри́сто-квадра́тно-цеме́нтнім,
як ві́ко ме́де́кспертного стола – постаменті,
для задобрення ідола,
фанати складають ритуальні жертви –
квіти:
мусять
повільно-публічно од спра́глої муки – мерти…
неперебо́рна пече́рна потреба –
боятися-поклоня́тися,
на рівні чиїхсь підошов
почува́тися,
дивитися знизу –
цілувати санда́лію, лобиза́ти ризу –
життям залежати! од чужого капризу
аби лиш самим не йти,
звіту собі не склада́ти
їсти, жити – а не рости…
вічні інфант-ти
людина –
здібна сказати «ні…», «не…»
розсмію́ся лихому
у личину пихату
і - налякано зник-не
09.11.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459492
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2013
автор: Валя Савелюк