Сонячний ,ніжний промінчик ,
Пробившись крізь драну стіну,
Вчипившись за носика кінчик -
Прокинув хлопчину зі сну.
Йому б іще спати та спати -
Та доля його не така -
Покинули батько і мати ,
А є ще молодша сестра.
Поглянув на неї , на інших ,
Що спали згорнувшись в клубок.
Пішов готувати їм їсти ,
Бо ж він був у них ватажок.
Усі вони були сироти ,
Безхатченки ,бідні малі.
І мусіли злидні бороти ,
Хоч були живі матері.
Він зараз піде їх будити,
Не хитро вони поїдять
І знову підуть всі просити -
Копійок якихось хоч п*ять.
Увечері всі повернуться .
В халупу де стіни в дірки.
Між себе собі посміхнуться ,
Рахуючи ті копійки.
Він мусить усе те збирати ,
В сирітську не хитру казну .
Щоб було із чим подолати
Холодну й голодну зимУ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457978
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Іван Мотрюк