ДАЛЕКО ДО ВИРІЮ

Перечитані  книги  давно,
Трохи  вицвів  рушник  із  весілля,
Та  біжить  ще  життєвий  струмок
І  роса  покриває  довкілля.

Споришами  покрились  стежки,
Вже  не  вишиє  мама  сорочку,
Не  піду  по  стерні  навпружки,
Не  візьму  більш  до  клубу  гармошку.

І  вишневий  садок  вже  не  той,
І  грушки  облітають  раніше,
Хоч  в  думках,  наче  я  ще  герой,
Та    все  голос  щоднини  тихіший.

Ще  кохання    у  грудях  горить  
І  весною  чекаю  лелеки,
Бережу  я  життя  кожну  мить,
Бо  до  вирію  знаю  далеко.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453104
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Віталій Назарук