[b]З[/b]далося заблукало літо бабине в туманах,
[b]Д[/b]орогу в осінь все не може знову віднайти.
[b]А [/b]дощ його тримає в самоті, як у кайданах,
[b]Л[/b]укавить, вміло плутає і розмива сліди.
[b]О[/b]сінню пісню дощ і вітер в унісон співають:
[b]С[/b]умна й болючо-ніжна, бесконечна водночас.
[b]Я[/b]к швидко дні осінні в дощовій імлі минають.
[b]З[/b]багнути страшно - так трапляється в житті колапс.
[b]А[/b] як же хочеться, щоб літа бабиного ніжність
[b]Б[/b]арвисто-золоті скрізь розстеляла килими.
[b]Л[/b]етіло б листя кольорове, ніби дивовижність,
[b]У[/b] серці ти і я красу цю зберегти б змогли.
[b]К[/b]оли узимку будуть заметілі танцювати,
[b]А[/b] морозець на вікнах залишатиме узор,
[b]Л[/b]аскаво скажеш: " Зараз я не зможу промовчати,
[b]О[/b]сіння казка снилася мені сьогодні знов:
[b]Л[/b]етить, кружляє у повітрі листя золотаве
[b]І[/b] ми крізь золотисту заметіль удвох йдемо.
[b]Т[/b]ак затишно. Тепло осіннє напрочуд ласкаве
[b]О[/b]горне нас. Слів не потрібно Просто мовчимо.".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451915
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.09.2013
автор: Радченко