Упала осінь листям на долоні.
Земля дощам відкрила навстіж брами.
Та спогадів розмай пульсує в скронях,
Хоч літо бабине не за горами.
З"єднає павутиночка прозора
Незриму суть блаженства та спокути.
І мить, і вічність, Всесвіт неозорий -
Тому, хто на Землі не був почутий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450473
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Тамара Шкіндер