Парує на зорі ріка,
Виспівують очеретянки,
Деркач озвався з далека,
А соловейко на світанку
Такі колінця витина,
Що аж дзвенить луна рікою.
Яка ж то справді дивина
Коли над тихою сагою
Снують чаплі туди-сюди,
Під рогозою каченята
На плесі чистої води,
І в берегах духмяна м’ята.
А ти свій човен заховав
У прибережні очерети.
Рибальські снасті розкидав:
Вудки, пучки та перемети
В заплаві тихої луки
Іще , легенько, туманіє
Блаженство й спокій від ріки
Тобою враз заволодіє
І водночас без всяких схем
Зникають біди та напасті
І ніякісіньких проблем -
Перед очима лише снасті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448333
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2013
автор: євген уткін