Що ж наступає ще одна осінь,
як ще один день народження.
Час заховати відеоролик літа в архіви пам’яті.
Що буде завтра?
Романтика кінотеатрів?
Жалюгідна еротика барів і холодних кав’ярень?
Чи одвічна і звична самотність у бібліотечних підвалах?
Що ж ,
наступає ще одна осінь,
як ще один крок до вічності,
Ще одна осінь - коштовний камінчик
для скарбнички на денці серця.
Боже,
я ж все це знала,
і те, що минеться літо,
І обличчя твоє
розпливатиметься у буденних дощах і туманах
І тверезих питаннях типу
“а, власне, навіщо?”
(Їх народжує тільки осінь, неначе гриби-опеньки…)
Боже,
я ж все це знала,
Але хто коли втік від осені?
Чи від власної смерті?
Чи від своєї любові,
Що приходить непрошено і непомітно,
Як світанок у дощ,
і так само нечутно щезає,
Пропливаючи крізь отуманену душу,
Як Летючий Голландець…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447729
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна