Бо сам собі малює кожен
Свою хистку країну щастя,
Де сніг іде, на тебе схожий,
Неспішний, лагідний, пухнастий.
І виростає на полотнах
Земля сувора і проста -
Такі ж засніжено-холодні
Ліси, озера і міста.
А сніг іде, густий, лапатий
На лиця, дати й імена.
І можна знову починати
Життя з нового полотна.
І жити знову, жити знову
Без сумнівів і без вини
В чеканні іншої любові,
В надії кращої весни.
А сніг іде…
І він не винний,
Що крижаний його політ,
Що цим лісам, що на картині,
Ніколи не зазеленіть.
І він не знає, він не знає,
Під захистом соснових лап,
Що щастя в світі не буває
Без сліз, без сонця, без тепла.
Пиши, пиши свої пейзажі
Прихованих сердечних спраг,
Неспішний, лагідний, вальяжний,
Безгрішний навіть в кольорах.
Твори свою країну щастя,
Де вже ніщо не воскреса,
Де кожна зірочка голчаста -
Замерзла на льоту сльоза…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446434
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна