Духмяні трави по коліна,
І вічність стелиться без краю,
Моя зболіла Україно,
Тебе одну повік кохаю.
Убогі, помертвілі села,
Міста, немов пташині зграї,
Із сумом подивлюсь на тебе,
І знов зізнаюся - кохаю.
Люблю я пісню, що навчає,
І слово, що бринить, мов пісня,
Шепчу - тебе одну кохаю,
І за життя, і аж опісля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436525
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: @NN@