Рвеш волосся, а вії самі випадають
Знову літо і теплим дощем переб'є
Розмиває останню стежину до раю
І нанизує сльози на нервів кольє
В мікрофоні завівся якийсь пересмішник
Перекручені фрази й голос остиглий
Ти сказати хотів що завжди мною мріяв
Замість рани мені: Давно остогидла!!!
Я до місяця пішки, і соком по венах
Разом солодко так, як ще не бувало
Один крок із дороги, і Рай оминемо
Нас на двоє одним гріхом розірвало
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433489
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2013
автор: Марамі