РІВНОВАГА

свобода  наша  –
загалом  людська  –
іде  босоніж  по  мечу  двосі́чному
(не  вічному?..)
босоніж  по  відточеному  лезу,
по  вістрю,  невловимій  грані  
двом  протилежностям
належного  клинка  –

хибка́…  хистка́…

свобода  вибору  і  волі
у  нас  така  –
людська…

і  не  самі!  
по  вістрю,  по  відточеному  лезу
ступаємо  босоніж  у  пітьмі:

обабіч  грані  –  
дві  сили,
урівноважені  в  протистоянні  –
усяк  до  себе,
у  протилежні  два  боки́  
нас  перетягують  –  
узявши  з  двох  сторін
за  протилежні  наші  –  
праві  й  ліві  –  ру-ки…

потявши  крила
наші  –  чорно-білі…

…які  могутні  сотворіння  Божі  ми  –
Небесну  твердь  
утримуємо  втятими  крильми…

…ми  –
не  янголи,  
і  янголами,  кажуть,  не  були
ніколи,
хоч  янголи  –    були  людьми…
Боголюбивими…


були  Людьми!
які  обрали  Світло  і  Тепло,  
читай  –  Життя
в  Любові  й  Істинах  Небесних,
удруге  -  духом  -  народились  Го́рі,
возстали  і  воскресли…
вознеслися…  як  зорі…
і  сяють,  увібравши  в  себе,
проміння  Благ  і  Мудростей    Божественних…  

…і  ті  були  людьми,
які  за  пристрастями  власними,
за  якістю  сердець  лукавими  
обрали  заздрість,  ненависть  –  брехню  і  зло
і  стали  демонами  –  
духами  
пекельни-ми…  

ми  «однорідні»  –    
та  неоднозначні  ми:
пшениця  вперемі́ш  із  плевела-ми…

нас  доглядають,  
наче  мислячу  розсаду,
для  висадки  подальшої:  
за  власним  розсудом  –  
хтось  обере  безмежні  Небеса,
хтось  обере  безмежні  хащі  аду…

вістря,  грань,  межа,
мембрана  між  світами  –
ми
свободу  вибору  і  волі  маємо  –
тому  майбутнє  «кожному  своє»,
ступнями  босими  
на  лезі  протиріч  –
за  покликом  сердечним  обираємо…  

щодень,  щомить,  щоніч…

…Любов  дарує,  і  нікого  не  карає:
сама  людина  власну  приналежність
і  схильність  власну  –  серцем  обирає
 
Свобода  Вибору  –  
на  грані,  на  клинку…
ми!  обираємо  
між  правим  і  «не-правим»  боком  –
вже  тут  і  зараз  –
як  ніби  між  «високо»  і  «глибоко»:
і  кожен  сам  собі  –  і  у  собі  
Всевидяче  Небесне  Око…

заплутався  у  павутинні  протиріч?  -
поклич:  «О,  Боже…»  -
Він  –  Рівновага  і  Клинок*…
Він  завжди  поруч,  
Він  із  тобою  і  в  тобі…
і  у  твоїм  двобою
з  самим  собою  –
Він  допоможе:

непроминуще  в  Духу  
Слово  Боже…

14.06.2013

*клинок  -  те  саме,  що  лезо.  

**автор  художньої  роботи  "Наскрізний  Меч"  -  gala.vita,  2008р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431460
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 14.06.2013
автор: Валя Савелюк