“Що на грудях пригрієш, те на тебе й шипітиме”
або "Добро безкарним не буває"
Народна мудрість
Мовчить мій Бог у серця глибині...
Мовчить, не озивається до мене.
Не повзають мурахи по спині,
не котиться сльоза, а повні вени
несуть німотний крові колобіг.
Клубки думок спустошення спиває...
Гіркі знання гостями на поріг -
Звідкіль ви є: із пекла, чи із раю?..
О... родить доля біди від добра!
Даремно Янгол роздирає крила
у порятунку душ - лиха мара
немилістю глухою полонила...
Мовчить мій Бог... А серця перестук
відлунює тупим напасно болем
і ллється гріх із милості до рук
і сіється жура життєвим полем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430888
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2013
автор: Адель Станіславська