Мені б тільки дожити до п’ятниці….
До падіння вглиб міста чи злету…
Дуже сумно, що подруги – зрадниці
Й мені більше не бути поетом…
Що ніколи я більш не задумаюсь,
Як близькі люди, будучи парами,
І чому мене в темряві вулиці
Ти вже в соте засліплюєш фарами…
Дуже сумно іти непоміченим,
Коли терпко бузку пахнуть китиці…
Тоді хочеться сонцем засвіченим,
А тобі «особливо» напитися…
Як мовчати вже стало нема про що
І всі усмішки стали стандартними…
Мені сумно, сприймаючи радощі,
Від’їжджаючи в літо плацкартними…
Мені сонячно в небі із хмарою…
Лиш один кінець в нашої палиці …
Ми були б надто дивною парою,
Ми живем, щоб дожити до п’ятниці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429633
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Настуся