11.00... Аеропорт Бориспіль... Він з трояндами... і такими знайомими і рідними чорнобривцями у терміналі для виходу іноземних пасажирів, тихий гомін серед зустрічаючих: «Це з Салонік».-« А З Тел-Авіву вже прибув?» Нестримно закалатало серце. Ось і Вона. Квіти шуганули догори в оскаженілому привітанні... Усмішка! О, яка знайома «усмішка» на лиці у неї! Сльози "неописуємої" радості на очах у Нього... Ніжний доторк вустами до щоки. Який знайомий аромат здорового жіночого тіла! Слова – рідкі і теплі – і... гострі погляди буравлять одне одного... Що у кожного зараз в серці? Якийсь нестримний водоспад давніх, але оновлених розлукою почуттів в Обох! Чим триваліша розлука, тим тепліша, чуттевіша зустріч! Маршрутка. Її рука, м’яка, волога і тепла - у Його твердій, упевненій руці. І... ні слова... Так би вічність!...
...«Бурхлива» зустріч в Нею, плани, суперечки, непорозуміння... Але Все – їхнє, рідне... Нарешті, прогулянки там, де багато «сонць крізь віття» і ласкаве серпневе море. У вагоні спокій і блаженство. Ідилія людей, що так давно чекали одне одного. І розмови, розмови, розмови... Все не переговориш – так багато вже позаду і ще більше - попереду! Зустріли, доставили в саме «туди» – свіже коров’яче молоко, фрукти, овочі, звабливе Не-чорне – "Я"-скравофіолетове море і... Океан Кохання! «Такого щасливого купання у Морі, Любові і Квітах у нас ще не було» – мовила Вона стримано після «несамовитої» зустрічі – після «мінеральних», з присмаком солоно-сонячного поту, ванн Кохання. А потім вимушена коротка розлука на кілька діб, бо «добові» закінчились.
І знову – ефір... (А що в ефірі - можна буде дізнатись з "невиданої книги" для "службового користування" (чоловікам, бо ж жінки не залишили б жодного шансу авторові дожити до омріяного кінця - "вінця":) з проблемною та банальною назвою "Він і Вона"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428626
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Олекса Удайко