"Видно село за горою зчорніле…"

***********************************************
Видно  село  за  горою  зчорніле,

Там  важкая  праця

Потом  людським  зболіла,

Там  кожная  хата

На  часі  зстаріла.


                                           І  на  обрії  сонце

                                           Роздумує  чи  заглянуть  у  панське  віконце,

                                           Бо  там  на  людськії  руки

                                           Завжди  знайдуться  тортури  і  муки.


Там  зблискують  панські  палаци

І  сидьма  сидить  —живим  трупом—  

Пан,  на  грошики  ласий,

А  людськії  тіла  вкриваються  струпом.

                                     
                                       А  йому  б  яке  діло,

                                       Головне  б,  голова  не  боліла,

                                       Бо  вчора  шинкарка

                                       Йому  лишку  налила.


Сидить  на  ганкові  пан,

На  нім  синій  жупан,

Люльку  в  роті  тримає

Й  клуби  диму  пускає.


                                   І  музики  йому  веселої  грають,

                                   А  люди  з  голоду  вмерлих  ховають!

                                   Нема  ж  бо  ні  крихти!  вмирають...


І  насупляться  хмари,  та  над  тією  горою

Поллється  кара  людськая

Кривавой  рікою.

20.  04.  1998  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428262
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Ростислав Сердешний