Мелодія для пісні №60 (Микола Мисковець, Дід Миколай, горлиця)

Микола  Мисковець

           Гімну  мотоблочників

Розкинулись  ниви,  розлогі,  широкі
Городи,  сади  і  поля
Гей  друзі,  заводьте  свої  мотоблоки
Бо  праці  чекає  земля

 Хай  весело  зранку  співають  мотори
 І  землю  хай  ріжуть  плуги
 Хай  родиться  хліб,  і  минає  нас  горе
 Жінки  хай  печуть  пироги

Хай  кінь  наш  залізний  ніде  не  спіткнеться
Добром  хай  нам  стелиться  шлях
І  рід  наш  козацький  не  переведеться
І  сила  хай  буде  в  руках

 Хай  нас  обминають  біда  і  хвороби
 І  чарка  стоїть  на  столі
 Нам  Бог  помагає,  бо  ми  хлібороби
 На  рідній  Батькіській  Землі!

==========================

 Дід  Миколай

   Поглянь  за  порогами  знову  світає

Вкраїнонька  мила,  голубонько  щира,
Зневажена  в  полі    лежить.
В  яругах  і  долах,  в  твоїх  синіх  горах,
Зґвалтована  чайка  кричить.

Ой,  матінко  рідна,  ти  горличко  сиза,
За  що    розп’яли  вороги.
Невже  так  приспав  тебе  ворог  й  лакиза,
Чи  встати      не  маєш  снаги?

Ой,  де  твої  дітоньки,  де  ті  соколи,
Чи  вже  тебе  знов  продали.
А  може  могилами  ходять  довкола,
Чи  може  ми  їх  прокляли.

Із  страшного  сну,  я  прошу  ти  проснися,
Глибоким  корінням    з  журби.
Хозарським  бандитам  в  поклін  не  схилися,
Пора  їм  ламати  хребти.

Ген  хвилі  глибокі,  Дніпро  піднімає,
У  гнів  вилива  з    берегів.
Поглянь  за  порогами  знову  світає,
Вже  виросли  внуки  в  синів.

В  яругах  і  долах,  вже  гомін  лунає,
Заснулих  пробуджує  в  сні.
Лакеїв  й  бандитів  вже  дріж  пробиває,
Закалена  зброя  в  огні.

====================

   горлиця

 НЕ  СПИ,  МОЯ  ДУМО  !

 Не  спи  моя  думо,  
 Ще  спати  завчасно,  
 Ще  дзвони  не  б’ють  «упокій»,  
 Ще  сонце  сміється  
 І  серце  ще  б’ється,  
 Пташки  ще  летять  у  вирій.  

 У  творчому  слові  
 Джерельна  криниця,  
 Відкриті  простори  небес.  
 Де  слово  витає,  
 Там  юність  літає  
 У  світі  краси  і  чудес.  

 Не  спи  моя  думо,
 Шугай  понад  хмари,
 Швидкішого  тебе  –  нема!
 Ти  й  вітер  піймаєш,
 Весь  світ  облітаєш,
 Ти  ясність  –  в  ній  никне  пітьма!

 Не  спи  моя  думо,  
 Ще  спати  завчасно,  
 Ще  дзвони  не  б’ють  «упокій»,  
 Ще  сонце  сміється  
 І  серце  ще  б’ється,  
 Пташки  ще  летять  у  вирій.  


 Стискаю  в  долоні  
 Прожиті  хвилини,  
 Ці  вічні  перлини  душі.  
 Вони  не  зникають,  
 Лиш  спомин  лишають,  
 Навіки  в  вечірній  тиші.

 У  творчому  слові  
 Джерельна  криниця,  
 Відкриті  простори  небес.  
 Де  слово  витає,  
 Там  юність  літає  
 У  світі  краси  і  чудес.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427375
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2013
автор: Віктор Ох